Кажуть, перший крок — найважчий. Але коли ти робиш його разом із шаленою командою перших ліцеїстів-десятикласників, крутою командою педагогів, підтримкою духовенства, керівництва громади, а головне — ЗСУ, що нас захищають, то все перетворюється на справжній історичний підйом!
2 червня 2026 року в Пустомитівському ліцеї ім. Митрополита В. Стернюка відбулася подія, яка назавжди увійде в літопис нашої громади — пролунав наш ПЕРШИЙ ОСТАННІЙ ДЗВОНИК. Цей драйв та усвідомлення «Ми це зробили!» досі відлунюють у серці кожного з нас.
Для ліцею цей навчальний рік став роком нашого народження, перших великих відкриттів та міцного становлення. Разом з нашими десятикласниками ми з нуля писали перші сторінки ліцейного літопису, обживали коридори та вчилися бути єдиним цілим. І нам це вдалося на всі 100%!
Наше свято розірвало всі звичні шаблони. Не було традиційного суму прощання, адже цього року в нас немає випускників. Наш дзвоник не казав «прощавай», він гучно й драйвово проголосив: «Подивіться, як багато ми змогли разом, і це лише розігрів перед головним шоу!».
Цю неймовірну радість та історичну мить із нами розділили шановані гості. Для нас було великою честю приймати у своїй великій ліцейній родині потужний лідерський склад — міського голову та начальника відділу освіти. Особливу атмосферу та справжню духовну броню свята створили шестеро священників, які благословили ліцеїстів на нові, ще крутіші звершення.
Кожен успішний день цього року — це результат космічної синергії: наших педагогів, які перетворювали кожен урок на простір відкриттів, та батьків, які тримали з нами зв'язок 24/7. Ви — найкращі!
За лаштунками наших емоцій стоїть неймовірна статистика, яка доводить, наскільки потужним був цей марафон:
175 навчальних днів;
2450 шкільних дзвінків;
1260 проведених уроків;
≈360 виконаних контрольних робіт;
≈40 000 оцінок, виставлених у журнал;
≈15 000 з'їдених у їдальні булочок (наш головний паливний ресурс!);
≈36 760 км — відстань, яку ми разом сходили й збігали коридорами (а це майже навколо світу!).
Ми рахували статистику, але те, що ми прожили разом — нашу дружбу, підтримку в укриттях та радість перших перемог — не піддається жодним математичним розрахункам.
Першу сторінку нашого літопису офіційно написано — і це було легендарно! Ідемо на канікули з оберемком найтепліших спогадів, щоб уже зовсім скоро повернутися і підкорити нові вершини. Восени наш перший акорд переросте у справжню, величну симфонію одинадцятикласників. І ми повернемося з командою, удвічі більшою, бо вже з нетерпінням чекаємо на поповнення — наших нових учнів!
Усім мирного, безпечного та сонячного літа! До зустрічі у новому навчальному році!