Є дати, які неможливо забути, бо вони викарбувані в серці кожного українця. 24 лютого — день, що змінив нас назавжди, ставши символом болю, але водночас — незламної віри, єдності та надії.
У річницю початку повномасштабного вторгнення спільнота нашого ліцею долучилася до Національного дня молитви. Це був час для глибоких роздумів, пам'яті про тих, хто віддав життя за нашу свободу, та спільного благання про мир і перемогу.
Вчителі та ліцеїсти об’єдналися у щирому духовному пориві. Особливої значущості події додала участь диякона Богдана з храму Успення Пресвятої Богородиці. Спільна молитва стала тим невидимим містком, що поєднав серця кожного присутнього з вірою у світле майбутнє нашої держави.
Сьогодні для кожного з нас 24 лютого — це:
День пам’яті — про героїзм захисників та стійкість народу.
День віри — у те, що правда на нашому боці.
День єдності — коли ми відчуваємо плече один одного в молитві та праці.
День надії — на швидке повернення миру на нашу землю.
Такі заходи в стінах ліцею виховують у молоді не лише патріотизм, а й духовну міцність. Адже саме в єдності та молитві ми знаходимо сили рухатися далі, навчатися та працювати заради вільної України.
Ми твердо віримо: світло обов’язково переможе темряву, а молитва кожного ліцеїста додасть сил нашим воїнам на передовій.
Боже, бережи Україну!
Освітній портал Пустомитівської громади (Львівщина)