Пам’ять, що гартує серця: у ліцеї вшанували Героїв Крут




29 січня — це не просто дата в історичному календарі. Це день, коли час ніби зупиняється, аби ми могли почути відлуння пострілів під невеликою залізничною станцією, що стала символом незламності українського духу.

 

Цьогорічний захід, підготовлений вчителем історії Христиною Шевчук та учнями 10-М класу, мав особливий, майже відчутний на дотик емоційний градус. Головний акцент події — вражаюча схожість між тими, хто стояв у залі, і тими, хто в 1918 році став до бою.

Юнаки під Крутами були такими ж десятикласниками та студентами. Вони мали свої мрії, плани на навчання, перші закоханості та юнацький максималізм. Але коли постало питання — жити для себе чи віддати життя за Україну — вони зробили свій вибір.

«Дивлячись на наших ліцеїстів, ми бачимо тих самих хлопців-гімназистів. Та сама відвага в очах, та сама любов до рідної землі. Це усвідомлення того, що свобода виборюється руками молодих, пронизує до глибини душі», — зазначає заступник директора з навчально-виховної роботи Галина Волошин.

Бій під Крутами довів усьому світу: українська держава має синів, готових її захищати до останнього подиху. Це був бій за право дихати вільно на своїй землі.

Під час заходу ліцеїсти 10-М класу зуміли знайти саме ті слова, які відгукнулися в кожному серці. Це була розмова про те, що свобода ніколи не дається задарма. Вона вимагає зусиль, відданості та щоденної праці.

Історія Крут — це не лише про минуле, це про наше сьогодення. Учні та вчителі дійшли спільного висновку: сьогодні кожен із нас тримає свій фронт.

  • Для воїнів на передовій — це бій зі зброєю в руках.

  • Для ліцеїстів — це чесне навчання, розвиток критичного мислення та активна громадянська позиція.

  • Для всієї громади — це щоденна праця заради перемоги та майбутнього країни.

Дякуємо Христині Шевчук та десятикласникам за те, що допомогли нам відчути цей живий зв’язок поколінь. Вивчення історії через призму власного «Я» робить нас свідомою нацією.

Пам’ятаємо. Шануємо. Гартуємо волю.