---

---

---

Прихід у дитячий садок – важливий етап соціального життя дитини,  перший досвід колективного спілкування.  До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. 

Іноді попри те, що дитина має встановлений контакт з вихователем та однолітками, вільно орієнтується на території дитячого садка, вона все одно страждає через розлуку з батьками, плаче. За таких обставин важливо, щоб батьки були максимально чуйними та турботливими: цікавтесь чим займалась дитина протягом дня в садочку, акцентуючи увагу на нейтральних чи хороших моментах: «Що ти сьогодні малював?», «В яку гру ви грались з вихователем?», «Які іграшки тобі сподобались в садочку?».

Садочок – це  не покарання за неслухняність!

Упродовж адаптаційного періоду батькам необхідно створити умови для спокійного відпочинку вдома. Варто утримуватися від шумних подій, аби зменшити емоційне навантаження. Створіть вдома атмосферу спокою та турботи. Частіше обіймайте малюка, гладьте його по голівці, говоріть ніжні слова. Частіше хваліть малюка за успіхи та хорошу поведінку. Адже зараз він як ніколи потребує вашої підтримки!

• Дотримуйтесь режиму дня садочка, навіть у вихідні.
• Доречно буде розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини,що їй подобається, що ні, які навички сформовані, якої допомоги потребує дитина.
• Оберіть іграшку -"помічника". Улюблена іграшка буде зайнята увагою дитини і допоможе відволіктися від розриву з близькими. Коли вас немає поряд, малюк почуватиметься спокійніше, якщо поруч буде щось рідне та знайоме – частинка дому.

ВАЖЛИВО!

Не ігноруйте своїх емоцій. Часто батьки не розуміють, що відбувається, і намагаються ігнорувати свої емоції. Ви маєте право на всі свої почуття, і у цьому разі вони абсолютно природні. Коли дитина вступає в дитячий садок, у неї з’являється новий відділений від родини простір – це складне випробування і для малюка, і для вас. Звісно, у вас також крається серце, коли ви бачите, як малюк переживає чи плаче від однієї згадки про дитячий садочок.

Повірте, що малюк – не слабкий. Адаптаційна система дитини достатньо сильна, щоб витримати це випробування. І навіть якщо малюк заливається сльозами  –  це хороший знак. У малюка справжнє горе, адже він розлучається з найдорожчими людьми! Плач – помічник нервової системи, що запобігає її перевантаженню. Тому не бійтеся дитячого плачу й не сваріть малюка.

 Пам'ятайте, що Ви – чудові батьки, ви хороші батьки, які переживають за свою дитину, докладають усіх зусиль, щоб вона росла та розвивалась. Потурбуйтесь про себе в той проміжок часу, коли дитина в дошкільному закладі. Ви варті цього,  адже зробили важливий крок в своєму житті та житті дитини – віддали її до першого дитячого колективу!

---